Місячне світло в зимній ночі

Виплив місяць із-за хмари та й став серед неба. Мов людей спитати хоче,

чого кому треба. Під вікнами хуртовина виє та голосить. До хати небогої

стежечки заносить. Ой, світиш ти, місяченьку, крізь нічні далі,

щоб у темряві забутій не зів'яли мрії. Хай проміння твоє тихе душі зігріває,

бо без світла в зимну пору серце замерзає. Засмутився срібнорогий, в хмароньку сховався,

наче лиха що побачив, він сам злякався. А зіронька в чистім небі

місяця спиняє. Не ховайся, місяченьку, хай світло осяє. Все життя гіркою

долю занесені хати, бо не можна у темряві порадоньку дати. Ой,